За рішенням виконкому
Ужгородської міської Ради депутатів трудящих, 22 листопада 1967 року було
затверджено будівництво студмістечка Ужгородського Державного університету.
Спочатку виділили
місце для прив’язки двох гуртожитків та аудиторного корпусу на землях, котрі
сьогодні називають БАМ. Того ж року, 29 грудня було прийняте доповнення до
рішення.
«Просити виконком
Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих виділити земельну ділянку площею
5,0 га Ужгородському Державному університету. Із закріплених за ним земель для
будівництва наразі черги в складі аудиторного корпусу та двох гуртожитків на
720 місць кожний», – йдеться у рішенні №588 за 29 грудня.
Ці два документи й заклали
фундамент нашого студентського містечка. Для будівництва Ужгородського
Державного університету відвели 62 га земельної ділянки, котра знаходилася в
користуванні Ужгородського садовинродгоспу в районі вул. Глубокої.
Влада не поскупилася з
фінансуванням проекту: 50 мільйонів карбованців – не така вже й маленька сума,
враховуючи факт, що в 1967 році буханку хліба можна було придбати за 18
копійок.
«Вони планували
побудувати студентське містечко на БАМі. Усі інші об’єки, віддані у
користування Ужгородському Державному університету, тодішня міська рада забрала
би. Студмістечко не було б так порозкидано, як є зараз». – розповідає нам
провідний спеціаліст експозиційно-технічного відділу УжНУ Ольга Кирлик.
Гармонійно
розмістилися на плані студмістечка 24-и об’єкти, з яких вдалося реалізувати
тільки декілька. 2 гуртожитки, одна столова на 300 осіб (нині це
стоматологічний факультет), стара котельня та недобудований
аудиторно-лабораторний корпус – пережитки «нереалізованих мрій».
Позаду 5 гуртожитка,
зліва від стежки, що сполучає 4 гуртожиток з головним корпусом, мали
розташуватися дві ігрові площадки, спортядро, сусідом якого повинна була стати
кафедра фізкультури та спорту. Навпроти головного корпусу УжНУ на плані
розміщується бібліотека на 1,5 млн примірників.
Біля 5 гуртожитка, по
головній вулиці, мав стояти ще один гуртожиток на 422 місця зі своїми
автостоянками (нині це житлові будинки жовтого кольору), а ближче до головного
корпусу – студентський центр.
У районі Кошицького
провулку, паралельно з нинішнім стоматологічним на плані вимальовується учбовий
корпус хіміко-біологічного, фізичного та математичного факультетів. Поруч з
ними – віварій для піддослідних тварин та кафедра спецпідготовки.
Ближче до Свято-Воскресенського чоловічого монастиря, хотіли будувати хоззону з учбово-виробничою майстернею, центр побутового обслуговування, дитячий садок-ясла, столову на 500 осіб та 3 великі студентські центри, які мали вміщувати в собі амфітеатр, кінозал та інші приміщення, котрі б слугували дозвіллю та відпочинку.
На території
нинішнього стоматологічного факультету повинні були красуватися 2 столові, одна
на 300 осіб, інша – на 500 місць.
План чарівного
студентського містечка Ужгородського Державного університету мали втілити в
реальність до 2000 року. На дворі уже 2015 р, на БАМі з довгоочікуваних
об’єктів, як ми вже згадували, виросли тільки недобудований
аудиторно-лабораторний корпус, 2 гуртожитки, рештки старої котельні й будівля
стоматологічного факультету, колись – столова на 300 місць. Наша «Бамівська
країна» і не таких уже масштабних розмірів: із 62 га, вона зменшила свій розмір
учетверо.
